АДАПТАЦІЯ ДО САДОЧКУ: 10 ПРАВИЛ ДЛЯ МАМ

Доброго ранку!

Ось, сиджу в авто недалечко біля дитячого садочку №61, чекаю коли сплине година. Син проходить адаптацію у ясельній групі. Враховуючи, що у цьому питанні маю певний досвід (з донькою у цей період було багато помилок і неприємностей), хочу поділитися здобутим.

Отже, ділюсь:

10 ПРАВИЛ ДЛЯ МАМ ДІТОК, ЩО ЙДУТЬ ДО САДОЧКУ

Правило перше: позитивний настрій мами. Мама не має мати сумнівів що до садочку. Якщо вирішили йти – то йти. Буде важко. Строк періоду адаптації у всіх діток різний, але легко звикають одиниці. Мама має бути впевнена у своєму рішенні на 100% і кожен день з позитивом малюка туди відводити. Ви ж пам’ятаєте, наші дітки дуже тонко нас відчувають. Якщо мама починає жаліти малюка, себе, сумніватися і т.д. – нічого не вийде. Це буде важко, довго і матиме погані наслідки.

Правило друге: набратися терпіння і не планувати на період адаптації нічого важливого. Середній термін звикання діток складає 2 місяці. Ви маєте знати, що будуть істерики, сльози, благання, можливо малюк захворіє. У нього стрес. Це варто враховувати. Не плануйте поїздок, зміни обстановки, вихід на роботу чи що-небудь інше. Зараз ви і ваша любов найдужче потрібні малюку. Тільки з посмішкою і з любов’ю, без нервів і зривів на дитину.

Правило третє: повноцінне харчування та вітамінний бум. Забезпечте дитині кожен день правильне повноцінне харчування. Зазвичай адаптація проходить у серпні-вересні, коли вдосталь вітамінів. Не впускайте можливість насити дитячий організм корисними вітамінами і мінералами.

Правило четверте: Не робіть перерв. Якщо малюк не хворіє, то немає необхідності робити перерву у адаптації. Краще по півгодини, але кожен день.

Правило п’яте: якщо є можливість, нехай у групу малюка заводить батько (бабуся, дідусь чи хтось з родичів). Повірте, з мамою йому розлучитися найважче.

Правило шосте: не допустіть неврозу. Відрізнити істерику від початку неврозу не так то і просто. Але якщо істерика проходить сама по собі, то невроз так просто не пройде. Невроз має такі ознаки у поведінці дитини: це істерики без підстав, поганий сон, відмова від їжі, від улюблених ігор, страхи та фобії. Якщо саме так малюк реагує на садочок, можливо треба почекати і обов’язково проконсультуватися з лікарем або психологом.

Правило сьоме: вихователі і няня не обов’язково вам мають подобатись, але ви маєте їм довіряти. Перш ніж віддати дитину у чужі руки, впевніться у професіоналізмі педагогів. Наша практика показала, що педагоги (няні) навіть з досвідом у 40 років не обов’язково професіонально виконують свою роботу.

Правило восьме: не обіцяйте іграшки, солодощі, чи інші покупні приємності. Ви не зажди зможете щось купити. Можна банально забути купити цукерку і сліз буде більше, ніж коли мама йде, залишаючи з вихователем.

Правило дев’яте: виконуйте обіцянки. Якщо пообіцяли у кінці тижня сходити у парк на атракціони (за гарну поведінку, наприклад) – то виконайте обіцянку. Звичайно, у віці 2-3 років малюки не відчувають, не розуміють виміру часу. Але це і відмінний спосіб повчити дні тижня, завести календарик і відмічати дні. Це розвиває терпіння і посилює відчуття задоволення від отриманого.

Правило десяте: безумовна любов. Хоча, це не правило. Цьому треба вчитись з моменту зачаття. Приймати свою дитину і любити такою, як вона є. На жаль, це не у всіх виходить…

У період адаптації важливо пам’ятати: іншого такого ж малюка, як у вас немає. Він один такий на всьому світі, зі своїми капризами, посмішкою, дивинками і цікавинками. Не порівнюйте його з іншими. Уділяйте увагу, більше обіймайтесь, грайте в його улюблені ігри. Не спішіть. Час мине швидко, навіть занадто швидко. І дуже скоро йому будуть цікаві не ігри з вами, а гаджети, друзі, соціальні мережі…

P.S

Якщо адаптація проходить важко, раджу скористатися заспокійливими засобами (тільки з рекомендації лікаря!!!). Дуже допомагає зняти стрес масаж спинки та ніжок, чаї та ванни з травами (меліса, ромашка, м’ята, лаванда, розмарин), спокійна музика. Читайте ввечері казки, обіймайтесь, а вранці з посмішкою у садочок!

Успіхів та легкої адаптації!