Враження від Трускавця та «спражніх бендерівців»

Будучи українкою, я чогось ніколи особливо не захоплювалась українськими традиціями і т.д. У школі це було якось нав’язано…. Що ранку лінійка і гімн, на українські свята – національні костюми… Мабуть було не до того просто, тай які то були роки? У 16 думається не зовсім про національну символіку та традиції. Та, ось до чого я веду, недавно, кілька днів тому, я повернулася з Трускавця. Так склалися обставини, що була необхідність оздоровитись у санаторії. Про сам відпочинок та лікування я напишу окремо.

Приїхавши туди вперше – я була вражена. Їх називають бандерівцями, бандитами… А це настільки щирі, відкриті люди, що просто диву даєшся. Говорять, у Трускавці відпочивають люди різних національностей. Особливо багато росіян. Так, в цьому році туди поїдуть тільки ті, хто вже був і знає напевно, що там ніхто вороже на настроєний. Та ось що я помітила, навіть ті, хто розмовляє російською, там переходять на українську. І це не тому, що боїться чи ще щось. Просто це затягує, це подобається.

Погодьтесь, ми, живучи у Вінниці розмовляємо більше суржиком. Одне слово українське, інше – російське. Так якось повелось. А там якось мимоволі стараєшся розмовляти українською. Це само собою виходить і це подобається!!!

А ще, українські пісні! Біля бювету стоїть музичний ларьок, і там майже постійно грає музика українських виконавців і, звичайно ж, на українській мові. Неможливо не захоплюватись цим! Артисти, які приїздять що дня туди, підтримуються цей дух України. Це просто неймовірно захоплює!

Крім цього, національні костюми, як буденний одяг – це теж настільки гарно, настільки якесь воно все здається рідним, що не розумієш, як без цього можна було жити.

Так вийшло, що Великдень ми святкували там. В саме свято людей на вулиці майже не було, а от на наступний день яке гарне свято було на площі біля нижнього бювету! Нам навіть пощастило взяти участь у хороводі який дорослі та діти завели. Це було так гарно, так приємно якось… Так позитивно!!!

А пісня «Подоляночка» яку виконували на сцені, так захопила малечу, що дівчатка навіть після свята ще довго танцювали та співали. Від цього всього аж мурашки по шкірі!

Що я цим усім хочу сказати – гарне яке все у нас. Мова, пісні, природа, костюми! З цього часу я справжня патріотка!