Що робити з дитячими лінощами? Чи може це не лінощі?…

Привіт!

Як ти ставишся до самостійності дітей? У якому віці варто починати розвивати це, як вважаєш?

Ти на моєму блозі для батьків, тож припускаю, що у тебе є дитина. Уяви, що твоєму малюку (буде або можливо вже було) 9 років. Кожного дня ти просиш застелити ліжко, прибрати тарілку за собою, скласти свій одяг, іграшки, зробити домашнє завдання… Елементарні речі, які дитина у 9 років легко може виконати. Але не виконує… Що це, лінощі?

Спочатку ти просиш, інколи піднімаєш тон і переходиш на крик або нотації. Часто тобі доводиться казати одне і теж 5-10 разів. Знайомо?

От і у мене таке ж. Втомилась страшенно і не знаю як поводити себе. Постійно роз’яснюю як важлива чистота і порядок, але їй байдуже. Вона виконує те, що я прошу тільки після 10 нагадувань, коли у мене здають нерви.

Ми навіть до психолога ходили. Знаєш що вона мені сказала? Що моя дитина «застряла» у «малюковому» періоді і не хоче дорослішати.

Судячи з усього так і є. Коли їй було 5 народився син. Я переключила свою увагу. У моїх очах вона подорослішала за три дні. Я одразу почала вимагати багато… А вона не догралась… Мабуть так…

Стараюсь розібратися у цій проблемі і знайти рішення. Ось речі які у нас не спрацювали:

• Список справ. Ми разом складали список необхідних справ на день, сортували їх по приорітету, виділяли кольорами. Спочатку це спрацьовувало. Донька з задоволенням викреслювала те, що вже виконала. Потім, я так розумію, їй це набридло і писок став просто листочком на стіні…
• Нотації та роз’яснення. Знаєш що мені донечка «видала», коли я намагалась у черговий раз роз’яснити їй про важливість порядку для неї самої? Каже: «Мамо, зачекай. Я одне вухо закрию, бо мені у одне вухо залітає, а в інше – вилітає. Я нічого не запам’ятовую». Як можна після такої репліки щось пояснювати – я не знаю… Мені було просто смішно…
• Обмеження та покарання. «Поки не прибереш, телефон до рук не візьмеш», «Поки не зробиш уроки – ніяких мультиків». У такому дусі не працює взагалі, або спрацьовує одноразово.

Є кілька речей, які працюють, але вже мені даються важко:

• Виконувати все разом. Це дійсно працює і з часом дитина стає певну річ виконувати самостійно. Наприклад, з читанням на ніч у нас це класно спрацювало. Без казки вона заснути не може (ритуал), але казки вже не цікаві їй. Тому поки я малому читаю казку, вона читає те, що хоче сама. Наприклад, зараз почала книгу Ж.Верна «Діти капітана Гранта». Є велике «Але», у моїй свідомості – дитина вже доросла, і може виконати те, що я прощу сама. Ця поступовість вже не дається так легко і здають скоріше нерви….
• Обіцянка винагороди (тільки не це має бути не покупка). Типу: «Давай поки я домию посуд, ти прибереш свої речі і підемо разом гуляти». Це може допомогти виробити звичку… Але важливо не «перегнути» з обіцянками.
• Регулярність у чомусь одному. Якщо сконцентруватися на чомусь одному, наприклад, складати одяг за собою і більше нічого, певний час, можливо дитина звикне і далі буде обходитися без нагадувань… Але це не точно…

Можливо ти поділишся своїми думками з цього приводу?