Мобільний для першокласника: необхідність чи каприз?

Діти, як і дорослі, хочуть завжди бути на зв’язку і в курсі всіх новин. Найбажанішим подарунком, останнім часом, є мобільний телефон, який багатьом купують вже в першому класі.

Вчителька доньки-першокласниці на початку року дуже просила батьків не купувати мобільні телефони дітям, а вже тим більше не приносити їх в школу, хоча б протягом першого року навчання.

Спочатку «крутий» телефон принесла донька самотньої мами, яка працює на заводі.

«Вона дуже просила», — вибачаючись, але твердо заявила мати вчителеві, поки переодягала дівчинку в шкільну форму. Сама дівчинка переодягнутися не могла – грала в мобільну гру.

З цього дня телефони пішли лавиною. Через пару місяців такої ж лавиною пішли претензії від вчителя батькам: «нічого не чують», «чекають зміни, аби тільки грати в телефон», «не хочуть думати», «міряються телефонами».

Навіщо?

Якщо школа в десяти хвилинах ходьби, ви зустрічаєте і забираєте своє чадо, дитина не грає одна на вулиці – чи є в цій ситуації об’єктивна причина купувати їй мобільний телефон?

Коли?

Телефон потрібен дитині тоді, коли вона стає самостійною. Сама йде до школи, їздить в автобусі, ходить на гуртки без супроводу, в магазин за покупками чи на подвір’я – з друзями. Ви не сидите на найближчій лавці і не стоїте за дверима – довіряєте школяреві і відпускаєте його одного.

Що кажуть психологи?

Рівень другого класу – той час, коли діти розуміють, навіщо їм телефон. Дитина вже освоїла соціальні функції, тобто мобільний перестає бути іграшкою, дістається по необхідності і використовується за призначенням.

«Тільки сенсорний»!

Звичайно, модель і вартість телефону, виключно, вибір того, хто за нього платить. Але логічно припустити: не варто брати в розстрочку перший телефон для дитини. Купіть йому найпростіший, щоб не хапатися за серце і не створювати додатковий стрес для дитини, якщо упустить, втратить, втопить, розіб’є.

Аліна, 34 роки, мама 6-річної Даші: Моя дочка з риданнями відмовляється від моєї простенької «жабки», тому що будуть сміятися однокласники. Тільки сенсорний, тільки з іграми і виходом в інтернет. Тільки хто буде оплачувати це задоволення для шестирічки?

Моя дочка теж поставила такі умови. І я зрозуміла, що десь щось упустила. Не пояснила, що іноді з тобою дружать тільки з-за дорогої іграшки, що дражнять за відсутності гаджета люди, яким більше нічим хвалитися. Не пояснила, що справжнім друзям все одно, який у тебе телефон або планшет…

Звичайно, думка однокласників дуже важлива, але вона не має закривати собою весь обрій. Тому ми вирішили так: поки донька ходить з простеньким кнопковим телефоном для зв’язку з мамою. Не носить в школу, але бере з собою, коли йде на вулицю. У неї є кишенькові гроші, які витрачаються в буфеті на булочки і шоколадні вафлі. Саме ці щотижневі грошові надходження і стануть «скарбничкою» для сенсорного телефону.

Звичайно, мама і тато потім докладуть відсутню суму, але тільки тоді, коли побачать, що дочка сама зібрала частину суми, не витративши гроші на нагальні капризи. Кінець шкільної історії

А в школі на батьківських зборах тата і мами все-таки вирішили закінчити епопею з мобільними телефонами, після того як два мобільних були розбиті, один втрачений і один облитий водою. Правда, мені здається, ненадовго, тому що та ж мама, яка почала телефонну лавину, вже говорить про те, що її дочка просить новий телефон, і сил чинити опір все менше. Буде брати новий в розстрочку.

А в якому класі у вашої дитини з’явився (з’явиться) мобільний телефон?