Ігри

Скільки б у дитини не було іграшок та книжок, для нормальної її соціалізації, дитині, мов повітря, необхідне спілкування з іншими дітьми. І не просто спілкування, а спілкування у формі гри.
Світ дитячих колективних ігор має певні архетипи: дитяча субкультура зберігає основні типи ігор у майже незмінному стані. Змінюються іграшки, змінюється навколишній світ, але найголовніші ігри мандрують з покоління у покоління, передаючись молодшим дітям від старших.
Дівчата грають у Дочки-матері, возять ляльок у візочках, одягають, готують їм їжу, лікують – так вони навчаються материнству, готуються до своєї майбутньої найважливішої ролі, ролі усього життя.
Хлопчаки реалізують свої чоловічі інстинкти, граючись у війну, у активні ігри, де треба показати вправність, силу, кмітливість та швидкість (Козаки-розбійники, Зірниця, та ін.).
У більш спокійних варіантах активних ігор (а часом – також і у самих бойових) до хлопчиків можуть долучатись дівчатка, особливо у тих іграх, де до сили та координації долучається необхідність задіяти інтелект: це, наприклад, ігри Їстівне-не їстівне, Чотири стихії та ін. Разом діти грають і у зовсім спокійні ігри: Пошкоджений телефон, Камінь-ножиці-папір, Міста.
Всі діти полюбляють грати у Жмурки та у Хованки, у Море хвилюється раз, та у Крокодила. Ігри – це не тільки цікаве дозвілля і тренування інтелектуальних та фізичних здібностей. В процесі ігри діти вчаться взаємодіяти, працювати у команді, і, водночас, навчаються правилам цивілізованої конкуренції. Цивілізованої – тому що у кожної гри є Правила, які не можна порушувати (Правила гри у дітей – це маленька модель Закону для дорослих). А конкуренції – тому що більшість ігор – це не тільки задоволення від процесу, але й можливість перемоги.